Монреаль — 11-ого вересня, 2013-ого року
Різні люди по інакшому з гадають це число - 11-ого вересня. Ось у цей день у 1971-ого року помер Нікіта Хрущов, у 2001-ому році всі ми можемо пам'ятати яке лихо стало над Ню Йорком, та в цей вже день помер такий Джо Завінул - музикант та творець надзвичайний! Але сьгодні я не хочу говорити про закінчення життя - але за початок!
Сорок вісім років тому народився одних із моїх “братіків” - правда що ми тільки коли Україна починала відновити своїх традиціях та історичну гордість. Цей “братік” мій народився в цей день 48 років тому. Я впевнений що він приніс велику гордість своїм батьками. Але теж коли починала Перебудова при кінцях 1980-нх років він приніс велику гордість своїм ровесниками які були горді що вони були Українцями! Він приєднався до “Студентського братства” міста Львова.
Були із них у нас гості на Конгресі Союз Українського Студентства Канаду (СУСК) у серпні 1989-ого року, декілька місяці після установчої з'їзду СБ у травні 1989. Це був наший покійний “братік” Андрій Виннчук та Дем'ян Малярчук. Але теж я там познайомив такого Івана Ткаченка! Він був одних із перших випусників програми який ініціював юрист з Канади пан Ігор Бардин. Велику пошану йому та це що він розпочинав ось десь у давньому 1989-ому році. Канадська-Українська Парламентська Програма! Завдяки сімії Івана ми через девять місяців пологодили багато різних справ. Іване, тобі та батькам велика подяка! Протягом моїх прибизно десять років проживання на території батьківщини, я пізнав багато других відпусників цієї програми який розпочинав пан Бардин. Велика подяка йому за таке бачення перед відновлення незалежність Української держави! Але я не тільки йому вдячний, але теж тим зякими я познайомився у літку 1990-ому році!
У 1990 СБ міста Львова запросили нас від Канадської сторони. Я не міг відмовитися та 1-ого липня день Канади я перший раз ступив на рідну землю! Правда що це ще була Радянська Україна, але я відчував що я вже став блищи до своїх коріння!
Через тиждень мого перебування, може трохи більше, бо ми ще їхали на Купало в Коломию, це сам по собі це би була ціла байка...
Мій новий колега Орест Васильців вирішив що мене запросити на день народження доні Михайла Гориня, та про яку всі Українці на Діаспорі знали. Я знаю що Орко хотів теж мені знайти свою пару, але йому не вдало! Царство йому небесний!
Ми пішли в гостях в гуртожиток в ЛЛІ. Там я познайомив з людьми яких після приблизно 24 років залишаємося друзями.
При кінці наше відсвяткування день народження Оксани починалися всі ці ритуали знайомства! Одних із присутніх — Андрій Рожнатовський... Він подарував щось дуже мале але дуже цінне — свій блокнот, маленький записник де він записував все своє, все українське, твори колег!
У цьому блокноті який А. Рожнатовський мені подарував на день народження Оксани Горинь – у гуртожитку при ЛЛІ. Це було десь у по середині липня 1990-ого року!
У блок ноті А. Рожнатовського на 23-і сторінці... З верху ліворуч.. власною рукою А. Рожнатовського.
Ігор Коцюруба
Я звертаюсь до тебе, Український Народе.
За що ж я кохаю тебе?
За те що мою Україну загнана в рабство. За те?
Не вже у кайданах неволі вам весело радісно жить?
Та доки ви будете брате матінку рідно ганьбить?
О Боже, яка ж вам різниця? Чи Сталін, чи Лиенін, Петро?
Коли ж ви усі українці відчуєте теє ярмо?
Звичайно пройшла адаптація ви зветься
совіцький народ
А де ж українськая нація? Де славний
козацький народ
Українці моліте ж ви Бога Про те не ставали
з могил козаки
Не встигла б до вас із Москви допомога
яничар порубали б козацькі полки.
* Воля або смерть *
Я хочу поздоровляти Ігоря Коцюрубу! Многая та благая літ тобі “братіку”. Скільки років не бачилися та зустрінулися на Майдані під часу Помаранчевої (Р)еволюції! Може час на нове звернення народові? Може вже пора що молодше покоління робили тих зверненнь!
Vasyl Pawlowsky
Independent Consultant
No comments:
Post a Comment