Стараюся нормально жити, але Олимпіада перешкаджає

Я не можу так брехати — Олимпіада це така приємність яка відбувається що чотири роки — так як і в політиці мало міняється крім в спорті несподіванок більше.

На жаль цьогорічна Олимпіада ще не відкрилася та біда траплялося — але кому це дивує при такому спорті де перевищують законого швідкість дорожного руху більш цивилізованих країн світу — і це ще на санках та убрані в тонких аеродинамічних багатокольорових піжамах. Але грузинський спортцмен Нодар Кумаріашвілі який нажаль так трагічно загинув був спортсменом. Вічна Йому Память!

Двадцять однин річний спортсмен був хоробрий як більшости людей його маленької держави які столітями мають одну біду як більшости країн цього району. Ця біда є Русійський шовенізм та бажання Москви та ці Бонапарти які там сидять при Кремлі панувати над всіма. І на жаль цей шовенізм теж показується при такому святі як Олимпійських іграх.

Чесно кажучи у вечорі 19-ого лютого я зрадів коли спортсмен з Канади взяв золоту медаль в приблизно такому самому дурноватому спорті на санках в якому загинув наш брат грузин — цей спорт дурніший бо перед головою пускаєшся по трасі — а не ногами. Та навіть більше зрадів коли латуш виграв срібну медаль замість росіяна!

Декілька днів тому знову росіян програв — але це було ніби в якомусь спорті якому теж на льоді відбуваєтся, але тут не секундометр ні простої сили, але якесь артистичне музичне шоу де вирішують суді — себто люди зі всяма їхні слабкості та імперфекності. І якось якийсь “мальчик” на призвійсько Плушенко який представляє “большую Росію” незадоволенний що програв золоту медалю “хлопцю” на призьвісько Лайсачек — який може і бути наший, але сам не знає — бо бути свідомим українцем в США це не так як в Канаді.

В загалі я нічого не збирався писати сьогодні — крім книгу, сюжет для радіо в Монтреалі та сюжет для Вілям Патриковича який в березні повертається в радіо ефір, але коли прочитав статтю “Whining Russians”та побачив що одних із знайомих зробив у Фотошопі для супроводження цієї статті це підштовкнуло мої творчі сили та коли прокинувся о п'яті взявся до писанини.

У статті іде таке:“You can’t be considered a true men’s champion without a quad,” the silver-medal-winning Plushenko told Russian state television. “Just doing nice transitions and being artistic is not enough, because figure skating is a sport, not a show.” - Себто бідний Ження скаржиться над тим що без мужних маневрих не можеш бути спавжнім мужським чампіонатом.а Женню забудь про золото — справа в тим що суді дають оцінки за цілу програму, але не лиш мужські маневрів-обманів — значить, по моєму що це катання по льоду є шоу — бо воно є субєктивним та не обєктивним. Женню видно що ніхто тебе не виховав бути чемпіоном бо щоби бути чемпіоном потрібно знати як сміливо програвати.

Але що навіть смішніше це що Бонапарт Путін вислав телеграму артисту в які було написано що ця срібна медаль ніби золота бо “Ви склали найкращу програму на льоді у Ванкувері” — що Путін раптово став спеціалістом по фігурному каттаню — вибачте, забув що КДБисти завжди могли перетворити муху на слона.

Не знаю яку телеграму він збирається гокеістам вислати після матчом з Канадою (вибачте, але “хокей” це якась російська калька нормалного висловлення назви гри) - “Гражданин Овечкин — в Москве на тебя ждет хорошая камера!”